Місто моє

 Запрошуємо до Кам'янки!  

    Заснована Кам’янка  у середині 17 століття селянами-втікачами з Поділля, Київщини та Полтавщини. Назва міста пов’язана з кам’яними берегами річки Тясмин, на яких осіли перші поселенці. Саме протікаючи Кам'янкою річка має найбільшу глибину, а найвища скеля досягає висоти 12 метрів.

   Вперше згадується у привілеї польського короля Яна ІІ Казимира Ваза Богдану Хмельницькому від 26 березня 1649. У часи козаччини Кам’янка  входила до складу Чигиринського полку. Під час Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького кам’янські селяни та козаки брали участь у битвах під Жовтими Водами, Корсунем та ін. За умовами Прутського трактату 1711 Кам’янка  відійшла до Польщі, була центром ключа Черкаського староства. Від 1730 – у власності князів Любомирських. Від 1756 – містечко. Після 2-го поділу Польщі 1793 – у межах кордонів Російської  імперії. Спочатку Кам’янка  входила до Вознесенського намісництва, від 1797 – волостський центр Чигиринського повіту  Київської губернії. Кам’янка тривалий час належала родині Давидових. 1820–25 – один із центрів декабристського руху в Україні.

   
  
  Від 1822 діяла Кам’янська управа Південного товариства, яку очолювали В. Давидов і князь С. Волконський. Восени 1823 тут відбулася нарада Південного товариства, в якій узяли участь П. Пестель, С. Муравйов-Апостол, М. Бестужев-Рюмін. 
     1820–22 у Кам’янці побував О. Пушкін, великий рососійський поет написав на Кам’янщині кілька творів.

 З 1865 по 1893 сюди майже кожного року приїздив гостювати композитор П.Чайковський до сестри Олександри, яка була дружиною Л. Давидова. Саме у Кам’янці і Вербівці (за 12 км від Кам’янки) композитор працював над операми «Мазепа», «Євгеній Онєгін», «Орлеанська діва», балетами «Лебедине озеро», «Спляча красуня», 2-ю симфонією, 2-м фортепіанним  концертом, збірником п’єс «Пори року». Тут Петро Чайковський збирав і вивчав українські народні пісні, мотиви яких використав у низці творів. 

 
   
 У середині 19 ст. у містечку працювали цукровий і винокурний заводи, сірникова фабрика, 15 вітряків, 2 водяних млини. Водночас набували розвитку кустарні промисли. Значна частина жителів продовжувала займатися сільським господарством. Пожвавленню економічного життя Кам’янки сприяло прокладення 1876 залізниці, якою вивозили зерно, цукор, худобу, свиней, лісоматеріали. 1862 у Кам’янці мешкало 4319, у 1897 – 8808 осіб. На початок 20 ст. у містечку діяло 2 православні церкви, синагога, єврейський молитовний будинок, училище, 2 школи, лікарня, 5 постоялих дворів, 32 крамниці. Під час воєнних  дій 1918–20 рр. влада неодноразово змінювалася.  Від 1956 – місто, а від 1966 – райцентр. Від 1932 – у складі Київської, від 1954 – Черкаської області. Жителі міста зазнали сталінських репресій, потерпали від голодомору 1932–33. Від 5 серпня 1941 до 10 січня 1944 – під німецько-фашистською  окупацією. Гітлерівці вбили 455 жителів  Кам’янки, понад 400 вивезли на примусові роботи до Німеччини. 1959 р. тут мешкало близько 11,6 тис., 1979 – 16 тис., 1998 – 16,7 тис. осіб.

 

 Головні підприємства: Кам’янський спирто-горілчаний комбінат, Кам’янський машинобудівний завод. У Кам’янці – 3 загальноосвітні школи, еколого-економічний ліцей, 3 дитсадка; Будинок дитячої та юнацької творчості, музична школа, районний Будинок культури, центральна районна бібліотека та бібліотека для дітей; центральна районна та дитяча лікарні; ДЮСШ; станція юних техніків; відділення 4-х банків.

 У 1995 році створено  Кам’янський державний історико-культурний заповідник, до складу якого входять музеї  О. Пушкіна та П. Чайковського, історичний, картинна галерея.

 

 Виходять газети «Наше місто» та «Трудова слава». Аматорські художні колективи: хор «Яворина», жіночий ансамбль «Тополя», вокально-інструментальний ансамбль «Ліра», фольклорний ансамбль «Берегиня», духовий оркестр, хореографічний колектив «Самоцвіти», хор ветеранів війни і праці, камерний хор «Кам’янка», дитяча вокальна студія «Ліра». Об’єкти природно-заповідного  фонду: пам’ятка садово-паркового мистецтва національного значення Кам’янський парк ім. Декабристів,

 

пам’ятки природи місцевого значення скеля Пушкіна, урочище Тростянка, Тясминський каньйон. 

 

 1997 у північно-західній частині міста досліджено поховання ямної культури (3 тис. до н. е.). Пам’ятки архітектури: грот (кін. 18 ст.),  Зелений будиночок (флігель садиби Давидових; поч. 19 ст.), водяний млин (1825).

 

 Встановлено пам’ятники декабристам, О. Пушкіну (йому ж – погруддя), П. Чайковському. Серед видатних уродженців – заслужений художник УРСР П. Куценко; народний артист  УРСР актор М. Задніпровський та актор, режисер В. Харченко, танцюрист, заслужений артист України В. Головченко; композитор Л. Любовський, театрознавець І. Волошин.

Сучасна Кам'янка і Кам'янчани

 

 

 

 

 

         
Мер міста Володимир Тірон 
вручає подарунок композитору, 
художнику, керівнику камерного 
хору "Кам'янка" 
Валерію Волкову.